| zabijaka | Дата: Вторник, 20.11.2007, 13:07 | Сообщение # 1 |
 Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 5
Статус: Offline
| Почуття власної непотрібності приносить все нові і нові комплекси, які не дають змоги моїй душі відчути смак свободи. Хоча я і не знаю, як виглядає оця моя «свобода» я все одно прямую до неї крізь туман сумнівів та розчарувань. Вона десь далеко ховається за скелями нещасть, але вона є. І її існування дає мені бажання жити і усміхатися крізь сльози.
|
| |
|
|
| Задумчивий | Дата: Суббота, 01.12.2007, 19:18 | Сообщение # 2 |
 Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 4
Статус: Offline
| «свобода» Що ти розумієш під цьим словом? Незалехність від когось чи що??? 
Ібо Must die
|
| |
|
|
| zabijaka | Дата: Среда, 05.12.2007, 19:59 | Сообщение # 3 |
|
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 5
Статус: Offline
| Свобода-не те щоб тільки незалежність від когось,напевно це відчуття щастя і неприкованості до сірих буднів
|
| |
|
|
| SNIZHOK | Дата: Четверг, 31.01.2008, 02:25 | Сообщение # 4 |
|
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 16
Статус: Offline
| Роздуми на рахунок чого???
|
| |
|
|
| Lady_Integra | Дата: Четверг, 07.02.2008, 21:22 | Сообщение # 5 |
|
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 5
Статус: Offline
| Quote (SNIZHOK) Роздуми на рахунок чого???
на рахунок роздумів zabijak-и 
надто абстрактна тема. але я такі люблю часом...
от із моїх останніх роздумів на тему "якби". ніколи не жалкую за тим. що вже зроблено, але дуже часто думаю про себе:"от цікаво, а якби..." тоді в голові прокручуються сотні варіантів можливої поведінки в минулому, які не мали місце, до яких немає доступу тепер, і жоден з яких не приводить мене до теперішнього, яке я маю. кожне втрачене "якби" дає нову можливість для майбутнього.
"життя все одно занадто коротке - куди спішити?" Ю.Андрухович
|
| |
|
|
| SNIZHOK | Дата: Среда, 13.02.2008, 15:59 | Сообщение # 6 |
|
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 16
Статус: Offline
| Quote (Lady_Integra) на рахунок роздумів zabijak-и
..ну так говорим про відчуття власної непотрібності ..словом про байдужість ..
Звичайно падати боляче...а піднятися після падіння і змахнути зламаними крилами достатньо важко, але потрібно.обов*язково потрібно.. і тільки найсильніші з нас,не обертаючи уваги на рани, намагаються знову піднятись у повітря ..і у когось це виходить. ..Але в кінці кожного чекає нове падіння і часто набагато хворобливіше( важче), ніж попереднє... У того, хто падає постійно, хто постійно піднімається дуже високо і обпалюється об сонце або просто вибирає неправильний напрям польоту з часом починає з*являтися байдужість до своєї долі, імунітет до болю. Так, вони продовжуватимуть намагатися торкнутися хмар і зігрітися в променях нескінченно жаркого сонця, але неможливість цієї дії і можливість чергового падіння не викликатимуть у них такого сильного відчаю, як у тих, хто намагався зробити це вперше або в друге...
Чим частіше, тим простіше... адже, що не вбиває нас, робить нас сильнішими. І одного разу трапляється так.. ти в черговий раз падаєш..., черговий раз ламаєш крила, відчуваєш смак власної крові...в черговий раз піднімаєшся, змиваєш з себе бруд ..і чекаєш..чекаєш, зализуючи чергові рани. І коли ніби все зажило і ти знову розпрямив свої крила, що зажили, для нового польоту ..наступає байдужість, байдужість до всього, ти просто розумієш, що це триватиме безкінечно і падіння просто неминучі... Ніхто не досконалий, навіть ангели...а тим більше люди, які народжені повзати у власному бруді і як відомо літати не можуть, але дуже бажають і постійно намагаються.
Впав, піднявся, знову впав, знову піднявся ..все по кругу..замкнутому. Так навіщо витрачати нерви на переживання з приводу чергових синяків? Коли приходить усвідомлення цього, тоді і приходить та сама байдужість до своєї долі. Фаталізм... Але залишається очікування ..очікування того.., хто розбудить відчуття, викликає емоції, зруйнує фортецю байдужості... Саме цей герой і заповнить порожнечу в твоєму серці, наповнить тебе новим бажанням летіти на світло і згоріти у вогні як метелик... Але такого героя можна прочекати все життя, а не дочекавшись його так і залишитися байдужою до переживань істотою. Стати жорстоким егоїстом, мстити все життя за заподіяний колись біль, іноді абсолютно невинним людям, і йти по осколках їх сердець, роблячи їх такими ж жорстокими егоїстами...
|
| |
|
|
